Він переймався долею краю
 |
Микола Смоленчук
Біобібліографічний нарис
Просто він залишив по собі добрий слід на Землі, бо був справжнім українцем, добродієм — Людиною вільною, з глибинною душею, шляхетним серцем, Людиною, що прагне до прекрасного й здатною творити лише Добро.
О.О. Бабенко
Микола Смоленчук - то ціла епоха в культурно-мистецькому й громадському
житті нашого краю. Доля Миколи Кузьмовича - талановитого письменника, педагога,
ученого-корифеєзнавця, краєзнавця, фольклориста, людини енциклопедичних знань -
була немилосердною та жорстокою. За життя вона посилала митцю випробування, що
мали покласти край не лише будь-якій творчості, а й ставили на межу виживання,
а коли відійшов у вічність, не забула створити перешкоди для посмертного
видання...
 |
| Фото батьків М.Смоленчука |
Лагідна і співоча вдача матері Ганни Павлівни сприяла тому, що дитина постійно перебувала під впливом українських колискових та народних пісень, долучалася до скарбниці народних казок, легенд, приповідок.
До війни хлопець навчався в Бобринецькій семирічці, а в роки німецько-радянськоЇ окупації, щоб не потрапити на примусові роботи, переховувався в родичів на селі. Але за ухиляння від «трудового обов’язку» все одно довелося відсидіти кілька місяців у місцевій в’язниці. Однак уникнути долі остарбайтера М. Смоленчукові таки не вдалося, адже на початку березня 1944 р., за два тижні до звільнення Бобринця, він у складі «робочої команди», сформованої фельджандармерією з місцевої молоді, був відправлений до Німеччини.
 |
| Микола Смоленчук в юнацькому віці |
З підневільних робіт у Германії він врешті-решт утік, та радянська влада його як «німецького прислужника» відправила у табори до Пермського краю.
На третьому році праці на металургійному заводі у м. Добрянка (лише за те, що 14-річним вивезли до Германії) його відвідала мати. Вона привезла довідку, що до війни її син навчався у Бобринецькому технікумі і якимось дивом їй вдалося забрати сина додому.
Далі було навчання у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі та на філологічному факультеті Кіровоградського педінституту, який М. К. Смоленчук закінчив у 1954 році. Працював учителем та директором школи на Кіровоградщині та Черкащині.
У своїй ранній літературній творчості використовував псевдонім Микола Клен. У 1963 році за рекомендацією Максима Рильського вступив до Спілки письменників України, протягом тривалого часу був єдиним її членом у Кіровограді.
 |
| М.Смоленчук зі своїми студентами |
В 70-х роках він часто буває на «Хуторі Надія» з письменниками та особисто, опікуючись збереженням колиски корифеїв українського театру.
У 1971 році М. Смоленчука було виключено з партії з ярликом «націоналіст» за перевезення рукопису І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» з Києва до Кіровограда.
У 1972 році був звинувачений у «буржуазному націоналізмі», тому що жив за принципом «Життя – батьківщині, а честь нікому» та зазнав переслідування у зв’язку з цим – його на півтора десятиліття вилучили з активного громадського та літературного життя, а твори – із бібліотек.
 |
| Родина М.Смоленчука |
Микола Кузьмович був безмежно радий, коли Україна таки виборола державну незалежність, що таки буде «…в своїй хаті своя Правда і Сила, і Воля», а це і було метою його життя.
Та він не заспокоювався, а бачив нові проблеми. «Зневага до інтелігенції, мозку нації, і призвела, на мої щирі переконання, до духовної, а відтак економічної кризи. Їдемо у ХХІ століття на гарбі».
Життя М. Смоленчука обірвалося 12 січня 1993 року після тривалої виснажливої хвороби.
М. К. Смоленчук відомий як автор історичних повістей «Степи полинові» (1961), «Степівчани» (1963); «Родня» (1968); нарисів «Хутір Надія», «Кіровоград» (1967); романів «Сиве покоління» (1965), «Ой, літав орел» (1969), «Білі бланкети» (1985), нарисів «Хутір Надія» (1967), «Кіровоград» (1967); наукової розвідки «Марко Кропивницький і його рідний край» (1971) та майже сотні наукових, науково-популярних і методичних (про передовий досвід найкращих учителів-словесників) статей, краєзнавчих розвідок і нарисів, зокрема, присвячених театру корифеїв та його діячам.
Його повість «При битій дорозі», своєрідна енциклопедія легенд і переказів нашого краю, побачила світ у 1993 році в журналі «Поріг», коли письменника вже не стало.
Внесок Смоленчука-науковця у царині історії літератури, театрознавства, літературного й історичного краєзнавства є дуже цінним: чимало з хрестоматійних нині істин (біографії, витоки особистості, творчість М. Кропивницького, І. Тобілевича (Карпенка-Карого), В. Винниченка, багатьох інших діячів української та світової культури й літератури, передусім – А. Фета, чия доля пов’язана з територією нинішньої Кіровоградщини, як і відомості про становлення нашого національного театру, відомого як театр корифеїв тощо), – вперше були введені до наукового обігу саме ним.
Великий вплив на його захоплення історією національного театру справила випадкова зустріч у Бобринці і подальше знайомство з племінником М. Л. Кропивницького актором і бандуристом Миколою Сочевановим. М. Сочеванов розпочинав свій шлях на сцені в трупі свого дядька, добре знав місця в Бобринці та сусідніх селах (Мар’янівка) і хуторах (х. Андріївка (Райок), х. Сочеванов), пов’язаних з життям і творчістю основоположника театру корифеїв. Крім розповідей про це М. Сочеванов подарував Миколі Кузьмичу оригінал листа М. Кропивницького.
Микола Кузьмович був фундатором Музею Марка Кропивницького в Бобринці, доклав чимало зусиль, щоб зберегти в Кіровограді меморіальні будинки М. Кропивницького на колишній Болотяній та Тобілевичів на колишній Знам’янській вулицях, був ініціатором створення в їхніх приміщеннях музейних установ.
Крім того, його зусиллями започатковано створення меморіальних музеїв Ю. Яновського в Нечаївці й І. Микитенка в Рівному.
Все життя письменника і дослідника було підпорядковано трьом китам: дисципліна, організованість, одержимість.
А його книги – то ключ до розуміння національного характеру українців, адже в них розкриті такі риси як завзяття і відвага, добродушність і чесність, здатність палко любити рідних і ненавидіти ворогів. Нещодавно для читачів нашої бібліотеки родина М.Смоленчука подарувала нову книгу прозаїка та літературознавця "Степи полинові".
Немає коментарів:
Дописати коментар