свято вербиці
Неділя
квітна до нас в гості завітала,
У час, коли в зелені шати одіваються ліси,
Розцвіла верба, щоби ми Ісуса зустрічали,
Із побажаннями любові та краси!
І ласка Божа нас торкнеться неодмінно,
Благословить Господь нам неньку Україну,
Щоб ми у радості та щасті довго жили,
Нам Матір Божа дасть усім здоров'я й сили!
Зі святом!!!!
За тиждень до Великодня святкується вербний тиждень.
За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили
на його шляху пальмові
гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не
маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.
Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб
зранку під час святкового богослужіння посвятити його. Того, хто проспить обряд
освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками:
Це не я б'ю, а верба б'є,
За тиждень - Великдень!
Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були. Дітей б'ють, щоб
сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни.
Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по
кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі.
Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами. Сухою торішньою свяченою
вербою розпалювали піч під великодні паски. Свячену вербу в жодному разі не
можна топтати ногами. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в
одному місці та спалити.
За народними звичаями, у цей день у жодному разі не слід сіяти
городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.
Прочитайте, це цікаво:
